- гонець
- [гоне/ц']
г'ін'ц'а/, ор. г'інце/м, м. (на) г'інце/в'і/г'ін'ц'у/, мн. г'ін'ц'і/, г'ін'ц'і/ў
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
гонець
Смотреть что такое "гонець" в других словарях:
гонець — гінця/, ч. 1) Особа, яку посилають з терміновим дорученням, повідомленням; посланець. 2) мисл. Назва доброго гончака … Український тлумачний словник
гонець — (особа, яку посилають з терміновим дорученням / повідомленням), посланець, посильний, кур єр, вісник, вістун, вістовець, вістов(н)ик, вістівник … Словник синонімів української мови
гонець — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови
Бондаренко, Григорий Антонович — Григорий Бондаренко Григорий Антонович Бондаренко Имя при рождении: Григорий Августович Бондаренко Род деятельности: художник Дата рождения: 31 … Википедия
нарочний — ного, ч. Посланець із терміновим дорученням, донесенням, повідомленням і т. ін.; гонець, кур єр … Український тлумачний словник
посланець — нця/, рідко посла/нець, нця, ч. Особа, яку посилають з яким небудь терміновим дорученням, повідомленням і т. ін.; гонець. || Представник держави, посланий в іншу державу з якою небудь дипломатичною місією. || Делегат з їзду, конгресу і т. ін. ||… … Український тлумачний словник
сеунч — а, ч., іст. У Київській Русі та Російській державі – гонець, вісник … Український тлумачний словник
скороход — а і скорохо/дець, дця, ч. 1) Той, хто швидко ходить. || спорт. Спортсмен із швидкісної ходьби, бігу (на лижах, ковзанах і т. ін.). || У давнину – слуга, що біг перед екіпажем володаря, а також гонець, посильний. 2) Робітник, що здійснює проходку… … Український тлумачний словник
пагонець — іменник чоловічого роду … Орфографічний словник української мови
сеунч — іменник чоловічого роду, істота гонець, вісник у давній Русі іст … Орфографічний словник української мови
